О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


На політичній арені – справжні «проФФесіонали»?

 12-11-2019 00:04 


Як відомо, у 2014 році Революція гідності відправила геть з владних посад «проФФесорів», а через п’ять років волею 44% (на президентських виборах) і 22% (на виборах парламентських) від загального числа електорату влада перейшла до справжніх «проФФесіоналів», які 10 листопада провели у Києві черговий з’їзд своєї партії «Слуга народу». Втім, уже під час з’їзду (учасники якого, за даними інформагенцій, вклалися у годину з хвостиком і голосували, як і належить, одностайно) делегатів порадували повідомленням, що буде й другий етап – не пізніше 15 лютого 2020 року. А вже після закінчення з’їзду новий партійний голова Олександр Корнієнко порадував публіку, що «Слуга народу» стане «партією нового типу». Ті, хто вивчав історію КПРС, знають, що у Корнієнка були попередники: «партія нового типу», в якій рішення на з’їздах ухвалювалися одноголосно, а реальні проблеми обговорювалися не публічно, а підкилимними способами, вже існувала. І закінчила погано…

Утім, про все по-порядку. А саме: про згаданих уже «проФФесіоналів», про небезпеку їхньої деструктивної діяльності на високих посадах як для партії, так і для України, з’їзд «Слуги народу» не звернув увагу. Чому? Можливо, тому, що саме вони щось вирішують, а інші танцюють під їхні дудки?

От, скажімо, один із заступників міністра освіти і науки приїздить до Київського національного університету імені Шевченка, виступає перед викладацькою аудиторією та заявляє: ми, мовляв, скоро скасуємо всі ці захисти дисертацій, кому вони потрібні, ці професора і доценти, ми заберемо в них доплату за вчений ступінь, от я Могилянку закінчив, і мені досить, усе знаю, навіщо ті дисертації? Агов, це особиста думка цього заступника чи така «проФФесіональна» ідея справді обговорюється в міністерстві? Особисто я знаю пару позасистемних філософів, які давно її «прокручують» через мас-медіа, висловлюючи заодно зневагу до вже покійних Сергія Кримського та Мирослава Поповича, але то нікчемні морально і професійно (але популярні серед люмпен-інтелігенції) балакуни, невже їхні ідеї стали урядовими?

Інший приклад: знакова парламентська діячка від «Слуги народу», яка займається у Верховній Раді закордонними справами, веде мову про членство Австрії у НАТО (хоча це міжнародно визнана нейтральна держава), про російську армію як другу за силою у світі (а китайська як тоді?) та про двопалатний парламент у Конституції УНР (такого не було і бути не могло). Чи про те, що право кожного міста й регіону визначати собі власних героїв, не зважаючи на центральну владу, на загальнодержавний пантеон, і будувати їм пам’ятники нічим не загрожує цілісності держави…

Іще одне свідчення «проФФесіоналізму» тих, хто нагоді. Представники однієї з єврейських організацій побували в офісі президента і по тому ледь не з жахом розповіли: там ніхто не володіє інформацією про нюанси (назвімо це так) запланованого спорудження меморіального комплексу в Бабиному Ярі на гроші олігархів (у тому числі й російських), про те, яку ідеологію можуть у нього закласти, – є тільки загальне знання про те, що, мовляв, так, нацисти розстрілювали там євреїв і ромів, військовополонених і підпільників. Але ж навіщо офіс президента, коли там немає хоча б одного знавця цих проблем?

Ну, а про те, як ОП переплутав Латвію з Литвою під час візиту президента Зеленського до Риги та про наступний пошук фахівця з політичної географії через Інтернет, мабуть, і говорити не варто…

Утім, усе це не дивно, зважаючи на «концерт проФФесіоналізму», показаний очільником президентського офісу Андрієм Богданом на телешоу Савіка Шустера. Ось що сказав Богдан, виступаючи в обговоренні питання щодо права власності на землю: «Давайте взагалі подивимося – що таке українець. Українців позбавили в 1917 році права власності на землю. До цього в Україні жило 70 мільйонів людей. 70! І як тільки позбавили українців права власності на землю, вони поїхали в Канаду, в США, в Бразилію, в Аргентину, в Польщу. Вони підняли весь світ. Усі ці країни стали аграрними. Вони всі працюють, заробляють – і гордяться тим, що у них українці володіють землею». Ось так особа, яка у словосполученні «прем’єр-міністр» робить дві помилки, розправляється з історією, демографією й економічною географією.

Саме «розправляється», іншого слова не можу підібрати. Бо ж можна не знати точно, що на початку Першої світової війни на території нинішньої України проживало понад 36 млн люду, відтак, у 1917-му, після всіх утрат на фронтах і в тилу, їх апріорі не могло стати вдвічі (!!!) більше, проте порядок цифр людина освічена мала би знати. А в 1917 році українців зовсім не позбавили права на землю – навпаки, навіть ті, хто не мав землі, на території колишньої Російської імперії її отримали. Більшою частиною незаконно, взявши силою, проте отримали. У 1919-20 роках більшовики ці землю спробували забрати у селян, запровадивши продрозкладку та комуни, проте наразилися на шалений спротив, і в 1921 році змушені були запровадити НЕП і почати українізацію. Остаточно ж землю у селян Радянської України забрали у 1929-30 роках, а на західних землях – до кінця 1940-х. Речі абеткові, львів’янин мав їх вивчати ще у старших класах школи, а потім – у Львівському університеті, де здобув у 1998 році диплом економіста (!!!). Не менш абетковими є ті факти, що перша хвиля переселення українців до Канади, США, Аргентини та Бразилії відноситься до кінця ХІХ – початку ХХ століть і пов’язана з безземеллям населення Галичини та Буковини. Друга хвиля була між світовими війнами й охопила тепер уже й волинян, які потрапили під польську окупацію. Нарешті, повоєнна хвиля переселенців за океан включала втікачів від більшовизму з усієї України. Ну, а до Польщі українці почали достатньо масово переселятися тільки в останні роки; раніше вони були на певній частині території Речі Посполитої автохтонами, яких силоміць переселяли, скажімо, в ході повоєнної операції «Вісла»…

А ще було масове переселення українських селян у межах Російської імперії на Далекий Схід, у Маньчжурію та Сибір і Казахстан. А потім – кілька хвиль примусових переселень: «куркулів» і «підкуркульників», «саботажників», «контрреволюційних елементів», «посібників бандерівських банд» тощо у східні райони СРСР – аж до Чукотки та Колими. Про це Богдан не згадав.

Як на мене, нісенітниці, які публічно наговорив глава офісу президента, дають реальні підстави СБУ зацікавитись реальною біографією людини, яка зве себе «Андрій Богдан». Не міг галичанин за місцем народження, за місцем проживання у дитинстві та юності, за місцем отримання середньої та двох вищих освіт не знати нічого про історію Галичини, відображену в безлічі художніх і документальних книг, в курсах історії та літератури. Якщо, звісно, цей галичанин перебував і перебуває у здоровому глузді – тоді ним варто зайнятися не просто спецслужбам, а спеціальним медичним службам…

Одне слово, «проФФесіонал» на чолі ОП. А з яким апломбом вміє говорити!

Варто згадати і заяву віцепрем’єра Кулеби про те, що, мовляв, у майбутньому «російський президент приїде до України і схилить голову перед монументом героям АТО» (це ж треба – до такої міри нічого не знати про Росію!), і пропозицію міністра закордонних справ Пристайка запровадити подвійне громадянство чи не передусім з Румунією й Угорщиною (тобто з тими державами, які незаконно роздали на Буковині та Закарпатті десятки тисяч своїх паспортів і в яких є впливові сили, що прагнуть відірвати шматки української території; власне, масова роздача російських паспортів – це те, що робила Москва перед 2014 роком у Севастополі), і, заяву президента Зеленського щодо миру на Донбасі: «Мені пофіг, з ким буде перемир’я» (тобто глава Української держави. схоже, має намір таким перемир’ям де-факто легалізувати терористів?). Але досить. Набридло. Наостанок же і для читачів «Дня», і для «проФФесіоналів», які, переконаний, «День» не читають – а якщо беруть у руки й бачать знайомі літери, то не втнуть, що з них зібрано, – процитую визначного російського правозахисника Володимира Буковського. Вона безпосередньо стосується тих персонажів у владних колах України, які сплять і мріють домовитися про все особисто з Путіним:

«Первое, что нужно помнить людям, имеющим дело с сотрудниками КГБ, - это то, что с ними нельзя договориться. Все западные политики на этом прокалываются, кроме Рейгана. У них нет понимания того, что вообще-то это некий отдельный подвид хомо сапиенс. Это люди, с которыми договориться нельзя, потому что они не хотят с тобой договариваться. Их задача – тебя завербовать, и они этим занимаются, тебя вербуют. Ты можешь быть ему враг или агент – и ничего в промежутке нет. Вы можете считать, что вы проявили цивилизованность, пошли на какие-то компромиссы – для них это только признак слабости – а значит, надо давить дальше. Поэтому надо зарубить себе это на носу: чем раньше вы их "пошлете", тем в большей безопасности вы будете… Потому что с КГБ нельзя иначе, иначе они не понимают, у них по-другому устроена голова, их по-другому учат. И вы себе причиняете большую беду тем, что не шлете их сразу на три буквы…».

P.S. Написане зовсім не означає, що серед нинішньої владної команди відсутні справжні професіонали (з одним «ф»). Лихо в тому, що вони бачать перед собою приклад Олександра Данилюка, який злетів з посади секретаря РНБО через незгоду з «самим» Андрієм Богданом, і приклади відставок менш значних чиновників, які не сподобалися комусь із діячів «потаємного кабінету» (як назвали реальних можновладців учасники Ініціативної групи «Першого грудня» у своєму недавньому зверненні», в якому, зокрема, наголосили: «настав час владі визнати силу й важливість професіоналів») – і мовчать. І голосують за зразком ВКП(б)-КПРС. Мовляв, хоча і сидітимемо тишком-нишком, але ж робитимемо корисні справи. Та чи вийде, коли нагорі така кількість «проФФесіоналів», - а я ж далеко не всіх їх перерахував…


Сергій Грабовський


рейтинг: 26
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2019 Разработка: