О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Без україномовного Києва україномовна Україна неможлива

 12-11-2019 23:32 

Бліц-опитування російськомовних киян

Проведене імпровізоване бліц соціологічне опитування з трьох питань серед семи знайомих киян-респондентів (a, b, c, d, e, f, g), котрі поки що ще не визначились остаточно з переходом на українську мову, хоча й добре нею володіють, дало такі результати.

1. Яка основна причина Вашого спілкування російською мовою?

a) Немає оточення, яке сприяло б спілкуванню українською.

b) Відсутність у Києві масової україномовної міської культури. У Львові, Івано-Франківську, Чернівцях вона є. А в Києві потрібно її ще сформувати.

c) У більшості випадків у побуті спілкуюся російською, тому що російською до мене звертаються співрозмовники і персонал закладів (у тому числі й державних) тощо.

d) Бо я виріс у російськомовному середовищі.

e) Соромилася, бо в дитинстві зіткнулася з насмішками щодо української (в дитинстві розмовляла українською), та й в дорослому віці було добре видно ставлення до української, як до мови другого сорту, нікому не потрібної, сільської та ледве не «нацистської». Ну, тобто, якщо ти розмовляєш українською, з тобою точно щось не так.

f) Так уже склалося, що для мене російська мова більш звична і мені легше висловлювати на ній свої думки.

g) Російська – це мова, що насаджувалась роками, ми вчились і звикли нею думати й спілкуватись.

2. Що стримує Вас від переходу на спілкування українською мовою?

a) Нічого не стримує, коли є можливість, спілкуюсь українською.

b) Бракує достатньої мотивації і власне відсутність україномовного оточення. А часто не хочеться відрізнятися від загальної маси містян.

c) Відсутність досвіду. Та й ні з ким.

d) Перфекціонізм, я краще розмовляю англійською, ніж українською мовою. У мене, якщо я буду розмовляти українською мовою, буде багато русизмів.

e) Стримували лінощі. Думка, а чому я, нехай краще хтось інший, а я потім колись підтягнусь, щоправда, не знаю коли. А також небажання відчувати найменший дискомфорт, який викликають будь-які зміни.

f) Російськомовне оточення. Мало поки що в Києві української мови. Намагаюся заохочувати й підтримувати бесіди українською.

g) Нічого не заважає – вільно володію російською, українською, трохи польською і англійською. Але для мене незвично спілкуватися українською.

3. За якої б умови Ви б перейшли на спілкування українською мовою?

a) Перехід можливий, якби до мене зверталися частіше українською, і на підприємствах вимагали спілкування українською.

b) Якщо разом зі мною перейшли б на українську мову переважна більшість киян. Оскільки дуже важко бути Дон Кіхотом у російськомовному середовищі.

c) Наявність україномовного середовища.

d) Ні за якої.

e) Мене «переконала» добра знайома, коли почала вигадувати, що тут у нас можна побудувати місце для розвитку російської культури. Це було ще на початку війни, тоді такі ідеї упродовж короткого часу були поширені, потім минулося. Це мене так налякало і викликало таку відразу, що лінощі та думки про «хай краще хтось інший, а я потім» пройшли за лічені години. Поступово переходжу на українську у всіх сферах свого життя, вже перейшла відсотків на 80 відсотків.

f) Якщо потрапляю в товариство, де більшість людей розмовляє українською, то за дуже короткий час переходжу виключно на українську мову.

g) Якщо мій співрозмовник наполягає на виключно українській мові.

Необхідно формувати в Києві повноцінне українське середовище

Опитані респонденти чесно відповіли на всі поставленні запитання. Це аналіз того, що відбувається в мовному середовищі української столиці.

І відштовхуючись від цього, можна спробувати вивести формулу: «Без україномовного Києва україномовна Україна неможлива».

Висновок очевидний: не дивлячись на те, що за українську мову тепер не переслідують і не карають, як це було у 60-70 роки минулого століття, в Києві ще не сформувалося повноцінне українське мовне середовище, котре б могло протистояти російськомовній експансії.

Вихід тут лише один: перестати підлаштовуватися під тих, хто нібито погано розуміє українську.

І принципово переходити на українську мову в спілкуванні зі всіма. Формуючи у такий спосіб своє власне персональне мовне середовище.

І розмовляти українською скрізь: в колі друзів, знайомих та родичів, спілкуючись у владних інституціях, транспорті, в супермаркетах і магазинах, у сфері обслуговування, на роботі та навчанні.

Українська мова запанує тоді, коли вона стане привабливою для киян. Це має бути мова освічених і успішних людей, які планують своє життя не на рік чи два, а на десятиліття вперед.

Блог Віктора Каспрука: https://viktorkaspruk.wordpress.com/


Віктор Каспрук


рейтинг: 35
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2019 Разработка: